ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВ... смотреть
відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В. Собко); — Іродова душа! — каже Шрам.— Трохи мені останнього сина не спровадив на той світ (П. Куліш); — Коня йому, бачте, шкода, а своїх односельців, як раз плюнути, на той світ спроваджує (І. Головченко і О. Мусієнко). відпрова́дити на той світ. (Яким:) На голові в його (Демченка) шрам великий був, десь він здобувся... Хтось хотів на той світ його відпровадити, та не добре вдарив... (Б. Грінченко). відпра́вити чорта́м на сніда́нок кого, зневажл. Убити, згубити кого-небудь. — Смійтесь, смійтесь,— сказав Мина,— а мені не до сміху... Я ще декого з них відправлю чортам на сніданок (О. Гончар).... смотреть
недок. відправляти, док. відправити1) to send off, to forward, to dispatchвідправити морем — to send by seaвідправити на той світ — розм. to dispatch (... смотреть
відпра́вити[в'ідправиетие]-аўл'у, -авиеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи
ВІДПРА́ВИТИ див. відправля́ти.
див. відправляти.
(вислати кудись) (поштою) відіслати, адресувати, (насильно) виганяти, запахторити.
Карабелнаперадсудно
【完】 见 відправляти
{відпра́виетие} -а́ўлу, -а́виеш, -а́ўлат; нак. -а́ў, -а́ўтеи.
-влю, -виш odprawić (np. nabożeństwo); nadać, wysłać
відпра́вити дієслово доконаного виду
карабелнаперадсудно
див. відправляти.
карабел наперад судно
сов. от відправляти