СІЛЬ, со́лі, ж.1. Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консерву... смотреть
cіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. Уживається як усталена форма застереження від зурочення. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М. Коцюбинський); “Сіль тобі в очі”,— тричі повторював у думках, бо хоч і був учителем, але селянські забобони не відлетіли від нього (М. Стельмах). атті́чна сіль. Витончений дотеп. Сергій Іванович, .. вмів, як ніхто, .. несподівано підсипати аттічної солі і цим змінювати настрій співбесідників (Переклад О. Кундзича). відва́жити со́лі (до́бре). Відповісти грубо, образливо, уїдливо. А Черевань: — Здається, Сомко налаяв Іванця свинею, чи що? — Не свинею, а собакою, да .. ще не на самоті... — Га-га-га! — засміявся Черевань.— Одважив солі добре! — каже Божий Чоловік,— да зробив негаразд (П. Куліш). води́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь у дружніх стосунках; товаришувати. (Кембль:) З покійним Джеком водили здавна ми хліб-сіль! (Леся Українка); (Голубиха:) Отже я й подумала: піду-таки! Чого ж їм уже так цуратися? Колись же таки, за чоловіків, хліб-сіль водили (Олена Пчілка). діли́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. 1. Спільно харчуватися з ким-небудь (перев. в умовах матеріальної скрути). По від’їзді Тасі Раїса умовилася столуватись у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль (М. Коцюбинський). 2. Жити спільними інтересами, турботами. Одного села люди, однаково жили, вкупі хліб-сіль ділили, вкупі робили! .. а тепер одні — вільні, другі — невільні! (Панас Мирний). діли́ти хліб-сіль попола́м (по́рівну). — Павло Тимофійович! Знову прийшлося зустрітися нам, ділити хліб-сіль пополам (І. Гончаренко). додава́ти / дода́ти со́лі (пе́рцю). Робити дотепнішим, гострішим, дошкульнішим, уїдливішим (про висловлювання). Треба їх (байки) не тільки гаразденько вигладити, а деякі зовсім переробити, розмову в їх розширити, солі та перцю додати (Панас Мирний). додава́ти тако́го пе́рцю. Молодички аж з реготу падають, а самі то одна, то друга додадуть такого перцю, що замалим гори не регочуть (Г. Хоткевич). наси́пати со́лі на хвіст кому, грубо. 1. Не мати змоги заподіяти кому-небудь щось неприємне у відповідь на його дії. — Що він тобі зможе зробити? На хвіст, значить, солі насипати?.. (М. Стельмах); — Зроблю! Вже я йому зроблю! — вимахував руками Шугалія. — А він мені хай солі на хвіст насипле (В. Кучер); — Тепер всіх крию без жалю — Насиплять солі хай на хвіст! (З журналу). 2. Надто досадити комусь, завдати неприємностей і т. ін. Начальник розвідки сказав жартома: “Тепер треба насипати їм солі на хвіст” (П. Панч); — А що він вам, Устиме Григоровичу, на хвіст солі насипав? — сміявся Грибов (М. Олійник). не до со́лі кому і без додатка. 1. Кому-небудь байдуже до чогось, коли є інші, важливіші справи. А вже мені не до солі, коли грають на басолі (М. Номис). 2. Кому-небудь дуже скрутно. — А чортові, не до солі: Хвостиком киває, Ніс скопилив, мов гринджоли, І дверей шукає (П. Гулак-Артемовський); Робота у мене часами.. йшла не шпарко, бо такі були справи, що було “не до солі” (Леся Українка); — Мені тепер, як кажуть,— не до солі… Що то робить моя Одарочка? (О. Стороженко). (не оди́н (до́брий)) пуд со́лі з’ї́сти з ким. Довго жити з ким-небудь, зазнати чималих випробувань у спільних діях, пізнати, вивчити когось і т. ін. Мораль: раніш, як братися за роман, треба з’їсти з сучасними героями ще не один пуд солі (М. Хвильовий); Йому шкода стало старого узбека, з яким він із’їв уже не один пуд солі (С. Голованівський); Хлопець ходив сам не свій. Цього, може, й не помітив би Багрич, але майор Єфимов спостеріг відразу. Він таки з’їв з цими хлоп’ятами добрий пуд солі (Л. Дмитерко); — Буду наново малювати. А для цього, мабуть, доведеться пожити в селі та з’їсти з людьми пуд солі, та зробити чимало етюдів (І. Цюпа). одва́жити со́лі кому. Поставити когось у незручне становище, відповісти комусь уїдливо, грубо, зробити неприємність тощо. — Здається, Сомко налаяв Іванця свинею чи що? — Не свинею, а собакою.. — Га-га-га! — засміявся Черевань. — Одважив солі добре (П. Куліш). перебива́тися з хлі́ба (з ю́шки) на во́ду (на сіль, на квас). Бідувати, терпіти нестатки. Коли батько так-таки і не розбагатів… Та, ну хіба воно зберешся, коли з хліба на воду перебиваєшся (Нар. опов.); Так і жили Гулущуки — з хліба на воду перебиваючись (С. Чорнобривець); Мусіла (мусила), значить, його дружина перебиватися з хліба на сіль та жити в неможливих злиднях (М. Хвильовий); Жив я в часи мого студентства, як водиться, на краю міста і, як і більшість моїх товаришів, перебивався з хліба на квас (Г. Хоткевич); Не вірилося, що тут жили споконвічні наймити і бідарі, перебиваючись з юшки на воду (В. Кучер). перебива́тися на чо́рному хлі́бі. Він неохоче брав з собою дружину, бо знав, що вона розкидає всю свою і його платню на всілякі непотрібні речі та ще й боргів наробить, а потім півроку треба буде перебиватись на чорному хлібі і сплачувати крамарям за їхні залежані, браковані товари (О. Ткачук). проковтну́ти без со́лі кого, що і без додатка. Знищити, погубити когось. Козацтво гукало:.. — Не подаруємо ляхам кривди! — Москаль обсаджує нас фортецями,— кричав Явтух, наче той, що зістарився у січовиках.— Поки заселимо своїми хуторами паланки, поки виростуть на тих хуторах молоді козаки,— москаль проковтне нас без солі! — Потерпимо трохи! — кричали й старі (М. Лазорський). си́пати зайця́м со́лі на хвіст. 1. Марно погрожувати, обіцяти заподіяти кому-небудь щось неприємне. Що ти сиплеш зайцям солі на хвіст? Я тебе не боюся (З усн. мови). 2. Мріяти про щось нереальне. Весь вільний час ви мрієте над водою про такенну-о щуку або сиплете зайцям солі на хвіст (П. Козланюк). си́пати со́лі (сіль) на ра́ну кому і без додатка. Виклика́ти тяжкі спомини, нагадуючи кому-небудь про те, що хвилює; завдавати душевного болю. От лихо. Старий заледве оклигав після втрати доньки, а ти йому сиплеш солі на рану (Ю. Яновський). соли́ти ра́ни душі́. Але Ернест з упертістю і монотонністю ідіота пхав його (Начка) щораз дальше, немилосердно солячи рани його душі (І. Франко). сіль землі́, книжн. Найкращі, найвидатніші представники народу; добірна частина певного товариства, суспільства, іноді ірон. То ж сіль землі, то ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу (Леся Українка); — Гірники, питаєш? — Гірники, як тобі сказати, сіль землі… (М. Рудь); — Це храм науки. Тут відвіку Справляє месу сіль землі… (С. Караванський); На хутори не кликали (читати “Кобзар” Т. Г. Шевченка). На хуторах жила “сіль землі”… Патріархи… (О. Ковінька). сіль тобі́ на язи́к (, печи́на в зу́би (у ві́чі)). Уживається як прокляття і виражає побажання невдачі, лиха, всього недоброго. — Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! — крикнув з досади Шрам ..— Сіль тобі на язик, печина в зуби! — оддала потиху Ковалиха, бо була трохи п’яненька (П. Куліш). як (мов, ні́би і т. ін.) сіль в о́ці. 1. у кого, кому. Бути неприємним, завдавати прикрощів кому-небудь; заважати комусь або дратувати когось. Еге, десь Гафійка забарилась на музиках. Хай погулає дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата. Та й те людям, мов сіль в оці (М. Коцюбинський). сіль в оча́х. Заплакані очі (Іванихи) палали нестримним гнівом: — Ти радий здихатися моєї дитини! Він тобі сіль в очах! (Леся Українка). сі́ллю в о́ку. Городове козацтво та Січ були москвинам сіллю в оку: озброєна Гетьманщина була небезпечною країною (М. Лазорський). 2. зі сл. люби́ти, ірон. Уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (любити). Так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Укр.. присл..); Пішов русин найматися до графа, якого люди любили, як сіль в оці (Казки Буковини..). як сіль у воді́, зі сл. пропа́сти. Безслідно. — Не сунь носа, куди не треба! Роби так, щоб були всі за нами! А то пропадеш, як сіль у воді! (І. Чендей).... смотреть
СІЛЬ, со́лі, ж. 1. Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін. Сім год у Крим по сіль ходив [чумак], А сім год до Дону; Ані долі, ані щастя Ні в людях, ні дома! (Щог., Поезії, 1958, 66); — Може, тобі ще й солі треба до страви? — промовила Соломія і поставила перед Денисом, солянку.— Посоли, то буде смачніше (Н.-Лев., VI, 1966, 341); Дід виймає шматок хліба та дрібок солі, починає й собі снідати… (Мирний, І, 1949, 151); Вмочає [Вустимко] картоплину в сіль і запихає її в рот (Багмут, Опов., 1959, 11); Квітує степ на Перекопі. Іскриться сіль на Сиваші (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 9); * Образно. В спільних битвах і горіннях — Дружби сіль кріпка. І Міцкевич в поколіннях Привіта Франка (Мас., Сорок.., 1957, 92); Серед скель, як сон, легких, Я думок тяжкою сіллю Посипав безжурний сміх (Рильський, Мости, 1948, 68); * У порівн. За Ташанню по ярах шуміли, спадаючи, весняні води. Сива паморозь блищала на землі, як сіль (Тют., Вир, 1964, 8); Правда, як сіль, солона (Тют., Вир, 1964, 542); // Біла речовина, що осідає на одязі від випарів поту. Один по одному піднімалися мінометники на висоту за командиром роти. Сорочки на їхніх спинах за ці дні побіліли: на них, пропотілих наскрізь, виступила й позасихала сіль (Гончар, III, 1959, 60). Зустріча́ти хлі́бом і сі́ллю див. хліб; Подя́кувати за хліб, за сіль див. хліб; Про́симо хлі́ба та со́лі одві́дати див. хліб; Спаси́бі за хліб, за сіль див. хліб; Хліб та (і) сіль! див. хліб; Цура́тися (одцура́тися) [від] хлі́ба й со́лі див. хліб. ∆ Кам’яна́ сіль — мінерал, що за своїм хімічним складом є хлористим натрієм; гірська порода, що складається з цього мінералу; Кухо́нна сіль — те саме, що хло́ристий на́трій (див. на́трій). В харчовий раціон необхідно додавати кухонної солі (Заг. догляд за хворими, 1957, 53). ◊ Води́ти хліб і сіль див. води́ти; Гото́вий (гото́ва і т. ін.) з’ї́сти (проковтну́ти і т. ін.) без со́лі; З’їв би (з’ї́ла б, проковтну́в би, проковтну́ла б і т. ін.) без со́лі кого — дуже ненавидячи когось, хто-небудь ладен завдати йому найбільших прикрощів.— На світі люде вороги одно другому. Одно другого готове продати ні за що ні про що; одно другого готове в ложці води втопити, з’їсти без солі (Н.-Лев., VI, 1966, 410); — Правдиво живе [Себастіян]. А що він має з цього?. Дехто.. без солі з’їв би його (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 137); Савченко загорівся, як жарина, похнюпився. Він без солі проковтнув би від злості цього Василенка (Збан., Сеспель, 1961, 359); Діли́ти (розділя́ти) хліб і сіль див. хліб; Зароби́ти на сіль до оселе́дця, ірон. — нічого не заробити. Заробив на сіль до оселедця (Номис, 1864, № 9852); Зна́ти (дізнава́тися, дізна́тися), почо́му (почі́м) хліб і сіль див. хліб; Ла́нтух со́лі з’ї́сти див. ла́нтух; Люби́ти, як сіль в о́ці [і терни́ну в бо́ці], ірон.— дуже не любити когось. Пішов русин найматися до графа, якого люди любили, як сіль в оці і тернину в боці (Казки Буковини.., 1968, 114); Наси́пати со́лі на хвіст див. насипа́ти1; Не до со́лі кому: а) комусь байдуже до чогось, коли є важливіша справа. А вже мені не до солі, коли грають на басолі (Номис, 1864, № 10076); б) комусь дуже скрутно; непереливки.— Мені тепер, як кажуть,— не до солі… Що то робить моя Одарочка? (Стор., І, 1957, 89); Робота у мене остатніми часами йшла не шпарко, бо такі були справи, що було «не до солі» (Л. Укр., V, 1956, 173); [Не оди́н] пуд со́лі з’ї́сти див. з’їда́ти; Пропа́сти, як сіль у воді́ — безслідно зникнути; Сі́ллю в о́ці (в оча́х) бу́ти; [Мов (як)] сіль в о́ці (в оча́х) див. о́ко1; Сіль тобі́ в о́ці (в о́чі) див. о́ко1; Сіль тобі́ на язи́к [пе́чина в зу́би (у ві́чі1)] — уживається як лайка, прокляття.— Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! — крикнув з досади Шрам.. — Сіль тобі на язик, печина в зуби! — оддала потиху ковалиха, бо була трохи п’яненька (П. Куліш, Вибр., 1969, 120); [Степанида:] Сіль та печина тобі в вічі! Що це ти верзеш? (Кроп., І, 1958, 125); У Kрим по сіль — традиційна жартівлива відповідь на запитання «куди йдеш, йдете, їдеш, їдете?» — Куди їдете? — запитує Гнат, заступаючи жеребцем дорогу. — У Крим по сіль,— веселіє очима Джмелик (Тют., Вир, 1964, 66). 2. перен. Те, що становить суть, смисл чого-небудь. Зоя й тоді не зрозуміла, в чому сіль тих віршів (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 204); — Змагання наше спрямоване на те, щоб у країні було більше хліба, щоб ще заможніше жили наші люди. У цьому — головний виграш від змагання, у цьому його сіль (Хлібороб Укр., 7, 1973, 5); // Хтось особливо значний або щось винятково цінне, важливе. ◊ Сіль землі́ — видатні представники якої-небудь суспільної групи; добірна частина певного товариства. Дев’ятий вал… Чи то ж була вода, що марне так розбилася об кручу? То ж сіль землі, то ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу (Л. Укр., І, 1951, 184); — Так в якому ж питанні ви не дійшли згоди? — Про буржуазію, отче Миколаю.. Про неї ж,— Варава покосував [покосився] очима на гостей.— Більшість із нас гадає, що буржуазія — сіль землі (Стельмах, І, 1962, 335); — Гірники, питаєш? — Гірники, як тобі сказати, сіль землі… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 117). 3. перен. Те, що надає гостроти словам, висловлюванням; дотепність. Коли який жарт надто часто повторяти, то він втратить свою сіль, се треба пам’ятати юмористам [гумористам] (Л. Укр., VIII, 1965, 21); Входять гості, От буйна сіль тонкої злості Розмову приправляє їм (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 206); — Крутиться [корчмар], мов той в’юн! — додав хтось слово пополам із сіллю (Чаб., Балкан. весна, 1960, 111); // Дотепні, але грубі слова та вислови. Може б, наш український гумор обійшовся без тої нетовченої солі, що пересипає грубо всі наші часописи (Л. Укр., VIII, 1965, 245). ◊ Атті́чна сіль — витончений дотеп; Відва́жувати (відва́жити) со́лі — говорити уїдливо, образливо, грубо.— Здається, Сомко налаяв Іванця свинею, чи що? — Не свинею, а собакою, да ще старим собакою.. — Га-га-га! — засміявся Черевань.— Одважив солі добре! (П. Куліш, Вибр., 1969, 57); Дода́ти со́лі [та пе́рцю] — зробити гострішим, дотепнішим, уїдливішим (про мову). Треба їх [байки] не тілько гаразденько вигладити, а деякі і зовсім переробити, розмову в їх поширити, солі та перцю (свого — стрюкуватого [стручкуватого]!) додати (Мирний, V, 1955, 381). 4. Хімічна сполука, речовина, у якій водень кислоти повністю або частково заміщений металом. Якщо пропускати сірководень у розчин їдкого натру, то утворюється розчинна у воді натрієва сіль сірководневої кислоти (Заг. хімія, 1955, 318); Мінеральні добрива на кислих грунтах слід вносити у формі лужних або фізіологічно лужних солей (Колг. енц., II, 1956, 210); Підгодівля тварин солями мікроелементів, якщо їх не вистачає в кормах, зміцнює здоров’я худоби, збільшує її живу вагу (Наука.., 2, 1957, 24); // Просочена нашатирним спиртом сода, яка раніше була лікувальним засобом. Не міг [Драгомирецький] заснути. Він вже пив валер’янку, нюхав солі — нічого не допомогло (Смолич, Мир.., 1958, 59); Вона наливала йому валеріани [валер’янки], давала нюхальну сіль, але Обручов довго не міг заспокоїтися (Тулуб, В степу.., 1964, 500). ∆ Англі́йська сіль — сірчанокисла магнезія солоно-гіркого смаку, вживана як проносне; Ки́сла сіль див. ки́слий. СІЛЬ1… Перша частина складних слів, що відповідає слову сільськи́й, напр.: сільакти́в, сільеле́ктро, сількоміте́т, сільуніверма́г і т. ін. СІЛЬ2… Перша частина складних слів, що відповідає слову сіль, напр.: сільзаво́д. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 219 - 220.... смотреть
ДО́ТЕП (влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком), ДО́КЛАДКА діал., ВІЦ діал.; СІЛЬ розм., ПЕ́РЕЦЬ розм. (те, що надає гостроти словам, в... смотреть
сіль — біла речовина з гострим характерним смаком, що є кристалами хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування тощо; здавна у великій пошані (ще з Чорноморсько-Дунайської доби); символізує життєві випробування («Немає долі без солі»), випробування на вірність і дружбу («Бочку солі з’їси, заким чоловіка пізнаєш»); часто вживається при ритуальних обрядах, бо «сіль — свята річ» (завжди поряд з хлібом); благословляють хлі́бом-сі́ллю (див. хліб2) засватаних, а потім пошлюблених, нову синову хату (див. син1); кладуть хліб-сіль на стіл у Святвечір; зустрічають хлібом-сіллю на ознаку великої пошани; у побуті дякують за хліб, за сіль; просять призволитися хлібом-сіллю; хліб та дрібок солі — часто основна їжа хлібороба, тому уосібнюють їжу взагалі, звідси вітаються, кажучи: «Хліб та сіль!»; цураючись дому, близьких, відмовляються тим самим від хліба й солі, і, навпаки, зближуючись з ким-небудь, розділяють з ним хліб і сіль; хліб-сіль завжди були продуктами нелегкої праці, тому й кажуть: «Знаю, почім хліб і сіль»; сіль поважали ще й тому, що вона нібито охороняє од чарів; новонародженому кладуть у постіль сіль «від уроків»; охоронною є формула: «Сіль тобі в очі на чотири ночі!»; великодня посвячена сіль дуже допомагає худобі, тому таку сіль підмішують до корму; цілющу силу має також четверго́ва сіль (див. Страсни́й понеді́лок); існує повір’я, і не лише в нашому народі: «Сіль розсипати — сваритися з кимось (плакати через якусь невдачу)»; ознакою давнього жертвоприношення є звичай: «Щоб вогонь довше тримався, сиплють у нього сіль»; гостра на смак, означає гостроту дотепу, що може бути й «пересоленим»; еліту народу (апостолів) Христос назвав сіллю землі. Без солі без хліба худая бесіда (приповідка); Без солі не смачно, без хліба не ситно (приказка); Мені тепер не до солі, коли грають на басолі (слова чумака напідпитку, якому сказали, що надворі дощ і його сіль може намочити). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 541.... смотреть
Аби сіль і вода, то не буде голода.Навіть мінімальна їжа є гарантією того, що не буде голоду.Сіль тобі в вічі, а камінь у груди.Прокльон.Звітрена сіль ... смотреть
солі, ж. 1) Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування... смотреть
солі, ж. 1》 Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування... смотреть
1) saltпроносна сіль фарм. — Epsom salt(s)столова сіль — table saltбез солі — saltless (тж. перен.)2) перен. (суть) the salt (of), gist, pointне розумі... смотреть
【阴】 盐Сіль землі 转 (某国﹑ 某民族等的) 最优秀分子, 最杰出人物Аттічна сіль 巧妙的俏皮话Бути сіллю в оці 是眼中钉
імен. жін. родуречовина, кул., хім.соль
[sjP]ч.sól хім., кулінар.
(кухенна) кн. натрій-хлорид, (кримська) кримка, (кам'яна) б. з. ледянка, (жарту) П. квінтесенція, головна суть , (землі) ІД. еліта, (нетовчена) ІД. візницькі жарти, (англійська) ІД. проносне... смотреть
[с'іл']сол'і, ор. с'іл':у, мн. сол'і, солеий
Сіль, со́ли (як виняток), со́лі, сі́ллю; со́лі, со́лей
(род. солі) соль - сіль землі - аттична сіль - бути сіллю в оці
солі ż sól бути кому сіллю в оці być komu solą w oku
Салонысол
{сіл} со́лі, ор. сі́л:у, мн. со́лі, со́леий.
сіль іменник жіночого роду
Salt
Salt
Salt
салонысол
салоны сол
მარილი
salt
diazonium salt
У Так званій "нагірній проповіді" Христос звертається до своїх учнів з такими словами: "Ви сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона не потрібна ні на що, її тільки викинути геть на попрання людям" (Матф., 5, 13). "Сіль землі" – кращі люди свого часу.... смотреть
соль земли
Осадова гірська порода хіміч. походження; переважно складається з галіту (хлорид натрію); безбарвна, біла або блакитнувата, дуже крихка, утворюється вн... смотреть
осадова гірська порода хіміч. походження; переважно складається з галіту (хлорид натрію); безбарвна, біла або блакитнувата, дуже крихка, утворюється внаслідок випаровування лагун, морських заток, солоних озер; застосовують у хіміч., харчовій промисловості (кухонна сіль); в Україні - Донбас, Закарпаття.... смотреть
quaternary ammonium salt