ПОШИ́РЮВАТИСЯ (про звуки, запахи тощо — виходячи з якогось джерела, займати, заповнювати собою дедалі більший простір), ШИ́РИТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ІТИ́ (... смотреть
о́чі розбіга́ються / розбі́глися чиї, у кого, кому і без додатка. 1. Хтось не може зосередити увагу на чомусь одному, дивиться то на одне, то на інше. Вийдеш на вулицю — повно всюди, народ як плав пливе… та всі в дорогих празникових святкових уборах .. Очі розбігаються, дивлячись! (Панас Мирний); У юнаків розбігаються очі… Ще не прочитано й третини об’яв (оголошень) московських інститутів та технікумів, а вони вже губляться від розбіжності бажань… (П. Панч); — Ходім зі мною до бібліотеки. Глянеш на ті полиці — очі розбігаються (С. Журахович); Марія окинула зал. Очі розбігались, і тільки згодом вона помітила серед багатьох обранців народу якихось жінок, зодягнених у національну одіж (І. Цюпа); Тут (на ярмарку) раз у раз надбігають жваві та веселі дівчата, вже гроші у них у руці наготовлені платить крамарю, та очі розбіглись — що його в бога купити (Марко Вовчок); — У нас аж очі розбіглися. Он віз чумацький справжній... А он карета... смотреть
недок. розбігатися, док. розбігтися1) (набирати швидкість для стрибка) to run (preparing for a jump), to take a run; to take a running start2) (у різні... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: розбігшисьразбежатьсяДеепричастная форма: разбежавшись
[rozbihtysja]дієсл.rozbiec się
РОЗБІ́ГТИСЯ див. розбіга́тися.
Розбігтися См. Розбігатися. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 31.
див. розбігатися.
【完】 见 розбігатися
-іжуся, -іжишся 1. nabrać rozpędu, rozpędzić się 2. rozbiec się
розбі́гтися дієслово доконаного виду
див. розбігатися.
сов. от розбігатися