БЛИ́СНУТИ (чим — засвітити щось на короткий час; чим і без додатка — засвітитися на короткий час), БЛИ́МНУТИ, МИГНУ́ТИ, МОРГНУ́ТИ розм., ШВАРНУ́ТИ діал... смотреть
БЛИ́МНУТИ, ну, неш, док.Однокр. до бли́мати.Над головою часом блимне ліхтар (М. Коцюбинський);В очах [Саїда] блимнули бентежні вогні (Іван Ле);– Гм, гм... смотреть
бли́мнути очи́ма (о́ком) на кого—що і без додатка. Глянути на кого-небудь недоброзичливо. Жук тілько грізно блимнув очима, коли Попенко опинивсь за столом (Панас Мирний); Левко не сподівався на таке нахабство. Він сердито блимнув очима на Дзвонаря (М. Стельмах); І хазяїн вийде рано, Блимне косим оком, Живота почуха, гляне, ніби ненароком (А. Малишко); // Швидко поглянути на кого-, що-небудь. Кируша, не розуміючи, блимнув на нього (Зарубу) очима і почав швидко умиватися (В. Кучер).... смотреть
-ну, -неш, док. Однокр. до блимати.
Бли́мнути, -мну, -мне, -мнуть
-ну, -неш, док. Однокр. до блимати.
бли́мнути дієслово доконаного виду
сов. от блимати
глянути